Ук Дара Чан - 27 Сентября 2012 - Страницы истории украинского Таэквон-до ИТФ
Регистрация | Выход | Вход



Страницы истории украинского таэквон-до ИТФ
Друзья










Главная » 2012 » Сентябрь » 27 » Ук Дара Чан
16:26
Ук Дара Чан

   Ук Дара Чан - президент Київської обласної федерації таеквон-до ІТФ, інструктор Міжнародного класу,  чорний пояс 4-й Дан.

    Дара Чан, народився у Пном-Пені — столиці Камбоджі, а нині, ось уже 24-ри роки, живе у містечку Березань, де працює викладачем у школі мистецтв. Тут у нього родина — дружина і діти. Дара Чан у перекладі з кхмерської — зірка і місяць. У кхмерів заведено давати дітям поетичні імена. Однак, подальша доля нашого героя, зовсім, не була «поетичною», а утім, наділила щасливим дитинством, якому б могли позаздрити багато його одноліток. Батько — королівський генерал Ук Чан, служив в охороні принца Нородома Сіанука. Родина володіла величезними угіддями рису і бананів, мала розкішний будинок, прислугу. Ідилія розвіялася, коли в 1970 році у Королівстві Камбоджа відбувся державний переворот. Почалася громадянська війна. У жорсткому бою загинув батько — герой Камбоджі генерал Ук. Потім червоні кхмери вбили сестриного чоловіка — дипломата і представника Королівства Камбоджі при ООН. Владу захопив Пол Пот і встановив режим фашистської диктатури. В країні вирували масові репресії, винищення «неугодних». До таких зарахували і родину загиблого генерала.

«Світ джунглів був не тільки жорстоким, але водночас і дуже красивим, де я навчився цінувати життя…»

    Життя Дара Чана, напрочуд, схоже на захоплюючий роман, в якому переплітаються сумні й щасливі сторінки. Сім’я майбутнього художника
декілька років перебувала в засланні в джунглях, де боролася за своє існування. Ук Дара Чан згадує: «Разом з нами вигнали у джунглі й інших людей. Мені тоді було 14 років, сестрі — 30, мамі — за 50. З усіх речей нам дозволили взяти сокиру, ніж і казанок...». Генеральській родині довелося навчитися виживати у джунглях. Там жили напівдикі племена, які навіть кхмерської не розуміли. Та спостережливий хлопчина зумів вижити і навіть здобув славу людини з надприродними здібностями, що вміє розмовляти з тваринами. Так одного разу Чану довелося заночувати у хащах, що дуже небезпечно. Так і сталося: до намету підкрався тигр, проте, юнак не злякався і проявив неабияку мужність та кмітливість, миттєво вкинувши у вогонь сухе листя – хижак щезнув. Поволі, Ук Дара Чан призвичаївся боротися із отруйними кобрами, розрізняти їстівні та неїстівні рослини, користуватися засобами народної медицини.
    Перейнявши усі знання про спосіб виживання в джунглях, камбоджієць звертав увагу й на прекрасне. Так у непролазній гущавині серед ліан, диких звірів та старовинних великих закинутих буддійських храмів він поволі долучався до живопису. Перші дитячі малюнки були виконані загостреною паличкою на сухій корі.
    Серед двадцяти виселених сімей, пори, коли скинули червоних кхмерів, дочекалося тільки три. У 1979 році кривавий режим Пол Пота було повалено і родина Ук вийшла з джунглів. Для Чана почалося нове життя, вступив у армію і з автоматом у руках воював проти банд червоних кхмерів.
    На батьківщині Чану довелося пережити два політичні перевороти і дві революції, але він не втратив інтересу до життя і мистецтва.



«У нашій бібліотеці був «Кобзар» Тараса Шевченка, перекладений кхмерською,
і тому я дуже прагнув побачити Київ, його старовинні церкви, каштани…»

    Врешті-решт Ук Дара Чан з повернувся до Пном-Пеня. Бажаючи стати художником, в
ін закінчив королівську школу мистецтв, де поглиблено вивчав графіку та живопис. Захоплювався також філософією та поезією. Як один із кращих стипендіатів свого навчального закладу, юнак отримав можливість продовжити навчання закордоном. У 1987році, доля закинула талановитого камбоджійця у незнану досі країну та привела до Київського державного художнього інституту.
    Саме в Україні, Чан знайшов майбутню родину. На дні народження в однієї зі своїх землячок він познайомився із майбутньою дружиною Світланою, яка жила із камбоджійкою в одній кімнаті гуртожитку Інституту культури. Вродлива мешканка Донеччини, також нагледіла собі юнака з екзотичної країни. Проте, мати майбутньої нареченої й чути не хотіла про зятя буддиста: довелося Дара Чану прийняти християнство. При хрещенні він отримав ім’я Михайло та оселився згодом із дружиною в Березані.
    З 1995 року Чан — повноправний житель міста Березань. А в 2004 році став громадянином України. У подружжя народилося двоє дітей: син Денис та донька Христина. А сам камбоджієць каже, що за майже багаторічне перебування на Київщині став зовсім українцем.
Нині, магістр мистецтвознавства примножує мистецьку та спортивну славу Березані, викладаючи у місцевій школі мистецтв та займаючись із місцевими дітлахами таеквон-до ІТФ. Його учні вже представляють свої виставки та виступають на світових спортивних змаганнях. У 2008 році Дара Чан одержав міжнародний сертифікат та атестований як володар чорного поясу четвертого дану. На сьогодні, він очолює Київську обласну федерацію таеквон-до ІТФ.



«З Дара Чаном дуже приємно спілкуватися – він щирий і відвертий…» 

    Проте основне його заняття - писання картин. Роботи Ука Дари Чана прикрашають національні музеї та приватні колекції Австралії, Великої Британії, Голландії, Німеччини, США, України та інших країн. На полотнах камбоджійця дивним чином переплітаються зовсім не схожі українська і кхмерська культури. Картини, де зображена батьківщина художника, вражають масштабністю, екзотикою та яскравістю кольорів.
На картинах з українською тематикою, люди зображені трохи схожими на камбоджійців: у живописця на все свій погляд. І тому, його заслужено називають одним із найдивовижніших українських художників, який поєднує у своїй творчості українські мотиви і кхмерську культуру. Своєрідний синтез живопису і спорту допомагає йому виявити найкращі риси свого характеру. Живописний сад талановитого художника барвистий і багатий, оповитий любов’ю до життя, до людей, до землі і до всього прекрасного, що надихає його на працю і творчість.
    На жаль, уже понад двадцять років Ук Дара Чан не був на батьківщині. Зараз у Камбоджі живе його старша сестра Ван Сідем, яка працювала перекладачем з кхмерської при ООН. Його мати так і не побачила невістки та онуків і померла у 1998 році. Проте у листі встигла написати синові: «Твій вибір мені сподобався!».


 
Просмотров: 1464 | Добавил: Admin | Рейтинг: 5.0/4
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Чой Хонг Хи

Генерал Чой Хонг Хи основатель Таэквон-до ИТФ 1918-2002
Благодарность !

Авторы сайта выражают огромную благодарность людям, которые оказывали и продолжают оказывать нам неоценимую помощь в поиске различной информации, делятся воспоминаниями и материалами, поддерживают своими советами. Представленная Вами информация и фотографии имеют невероятно большую содержательную историческую ценность.




Днепропетровск

Михаилу Мизину,

Владиславу Макарову,

Вадиму Хафизову,

Алексею Мунтяну.

Житомир

Александру Слепцову.

Киев

Виктору Патернаку,

Владимиру Прядко,

Виктории Гончарук.

Луганск

Виктору Блеху,

Андрею Бочкову,

Владимиру Леонтьеву,

Сергею Матвиенко.

Мариуполь

Сергею Мартынову,

Юлиану Богданову.

Симферополь

Владиславу Киму,

Андрею Мутьеву

Харьков

Олегу Петровскому,

Алексею Повелица,

Владимиру Дубцову,

Владимиру Радионову.

РФ г.Саратов

Тимуру Семенееву.

Часы
Статистика
Яндекс.Метрика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Все материалы на сайте являются авторскими.